Сегодня у огров на первое — суп, на второе — жаркое. Странник, третьим будешь?
Сегодня у огров на первое — суп, на второе — жаркое. Странник, третьим будешь?
Чуга́йстер — персонаж украинской мифологии. Весёлый, жизнерадостный, обросший чёрной или белой шерстью лесной человек с голубыми глазами. Он танцует, поёт, охотится за мавками, которые заманивают молодых лесорубов и пастухов в чащу и губят их. Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лесного Человека («Лісового Чоловіка»(укр.))) знают только в Украинских Карпатах — он неизвестен прочим славянам. В Бойковщине его называют просто Дедом, а в Закарпатье — Ночником. Происхождение названия Чугайстер доподлинно не известно. Современные исследователи связывают это слово с «чугой», «чуганей» (верхней одеждой, которую ткут так, что она имеет вид большой овечьей шкуры с длинной шерстью), с «гайстром-журавлём», или даже со сторожевыми казацкими башнями, которые называли чугами и естественными проточинами в камне — «чугилом».
Про Чугайстра говорят, что он внешне выглядит как мужчина, но высокий, как сосна. Он ходит по лесу в белой одежде или вовсе без одежды, и его не может убить ни человек, ни зверь, потому что таким он на свет уродился. Ему только и нужно, что спрятаться в лесу и поджидать навок. А когда он их увидит, то сразу же схватит и разорвет надвое и съест. Гуцулы утверждают, что Чугайстер — это мужчина, которого заколдовал его сосед.
Встетив в лесу живую душу, Чугайстер не причиняет ей зла, а вежливо приглашает потанцевать. Множество черт Чугайстера объединяют его с ветром. Он и сам может появляться в образе ветра, или вихря. Как ветер, Чугайстер может залезать в дымоход и петь. Танцует он как вихрь и танец этот губителен для обычного человека, он так быстр, что обувь не выдерживает. Напротив, хорошего танцора Чугайстер может и наградить. Во время танца Чугайстер шепеляво припевает: «Людже люджем іграють-співають, а ми собі такой так, такой так!» (Записано С.Пушиком). Именно эта шепелявость и заставляет думать, что Чугайстер принадлежит к потусторонним существам. Чрезвычайно древние, не всегда обладающие зубами, они могут не выговаривать как следует всех звуков. С другой стороны — пристрастность Чугайстера к людям, его качество охранника (уничтожение навок) свидетельствует, что он может быть предком, который оберегает лесорубов. В жертву Чугайстеру приносят кулеш и бануш, зная про его беззубость. Часто говорят, что Чугайстер «на одной ноге». Он, как Баба-Яга, может оторвать свою ногу — и рубить ей дрова. В лесу Чугайстера не следует свистеть и кричать, чтобы не призвать Лесного Человека. Всё это — признаки представителей «нижнего мира»: одноногость, а также призывание свистом — их признаки.
Против Чугайстера, как и против прочих потусторонних «пришельцев», использовали топор — как оберег. Имея его, этого мифического великана можно удержать двумя мизинцами и узнать от него будущее:
«Чугайстер зайшов до полонинської колиби, поправляв ватру. Вівчар каже: „А що ти тут робиш?“ — „Хочу зігрітися“. А вівчар схопив сокиру та й перед ним поклав вістрям угору. „Сідай“, — сказав. Той сів. Став Чугайстрин проситися, аби його відпустили. „Не пущу!“ — зловив його двома мізинчиками вівчар і тримав. „Пустіть, то скажу, що завтра тут буде“. І Чугайстрин попередив, аби не спали пастухи завтра, бо прийдуть на полонину вовки й ведмеді та й усю худобу понесуть. І дійсно, другого дня прийшли вовки та ведмеді — всі по парі, та вівчарі їх відігнали від отари».
Записано А.Онищуком.
Чугайстер со своим исполинским ростом может закручиваться в огромное колесо вокруг костра и греться. Этим он похож на змея, потусторонняя природа которого несомненна. С.Пушик считает, что Чугайстер — прообраз бога Велеса, который объединяет Лесного Человека с медведем (из-за его шерсти) и гайстером-журавлём.
Когда лесорубы готовили еду, они обязательно оставляли немного Чугайстеру на возвышении. Когда вечером они возвращались и еды на месте на находили, они радовались, потому что можно было спокойно спать: приходил Чугайстер, значит в этом месте мавок уже не было. Защитник пастухов и лесорубов, Чугайстер мог предупредить про нападение медведя. Верили, что Лесному Человеку подвластны все звери. Он был и пастухом зверей, который пас «лесной скот» в «мужские дни недели» — понедельник, вторник и четверг. Считалось, что именно в эти дни можно охотиться, потому что пастух, в отличие от пастушки — Лесной Девы, — позволял ловить дичь. Пас Чугайстер на пастбище и коз беднякам — вместе со своими. Власть над животными у Лесного Человека была такой, что они выполняли для него даже самые мелкие поручения: за водой Чугайстер посылал лиса или волка.
Чугайстер беспокоился о воде. Ночью он приходил в дом и проверял, есть ли она в запасе. Если её не было, — чтобы наказать хозяина ґазду(укр.), забирал с собой ребёнка. Такие действия Чугайстера указывают на его родственность с лешим, кравшим младенцев, за которыми плохо следили, чтобы воспитать из них таких же, как он сам.
Говорят, что Чугайстер учил мастеров, которым не удавалась их работа. «Чугайстер всякий дар людям дал», — говорили гуцулы. Чугайстера также знали как защитника бедных. В одной из легенд он встречает бедного слугу, обиженного хозяином (паном), и предлагает ему свою помощь, а позже наказывает пана: «І напустив Чугайстрин на пана ведмедя, що той постоли в потоці лишив, сердак на суці завис…» (записано С.Пушиком). В другой истории Чугайстер — настоящий добродетель: он не только спасает парня от поветрули, но и выводит его из лесной чащи:
«Пішов хлопець по гриби і єго ніч застала. Ну і він рішив розложити ватру і до ранку переночувати. Тут дето коло дванадцятої години появився вітер, і перед його очима прокотився клубок. Подивився назад і побачив іззаду себе діда. Діл спитав у нього щось незрозуміле і побіг дальше за тим клубком. Через кілька хвилин вертається дід. Хлопець замітив, що то була повітруля у діда в руках. І дід її надів на рожен, над ватрою спік, з'їв і попросив тютюну. Хлопець єму дав закурити. Дід єго почав розпитувати, що і як він попав у той ліс. Говорить: "Тобі ще пощастило, що я тебе побачим, а то б ти до ранку не дожив. Була б тебе повітруля заманила в ліси. А тепер збирайся, я тебе виведу на дорогу". Ну він за тим дідом пішов і очутився недалеко від своєї хати».
Записано С.Пушиком.
Таким добродетельством Чугайстер напоминает домового, оберегающего жителей села, — настоящего духа-покровителя (108: с.162-164).
Чугайстер — це веселий, життєрадісний, оброслий чорною або білою шерстю лісовик із блакитними очима. Він танцює, співає, полює на нявок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх.
Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лісового Чоловіка), як стверджує один iз найвизначнiших фольклористiв В.Гнатюк, не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. На Бойківщині його називають просто Дідом, а на Закарпатті — Ночником. Походження назви "Чугайстер" достеменно не зрозуміле. Сучасні дослідники пов'язують це слово з чугою, чуганею (верхнім одягом, який тчуть так, що він має вигляд великої овечої шкури з довгою вовною), з гайстром-лелекою або навіть зі сторожовими козацькими вежами, що їх називали чугами та природним рівчаком у камені — чугилом.
Чугайстер, кажуть, зовні як чоловік, але такий високий, як смерека. Він ходить лісами в білому одязі або й зовсім без вбрання, і не може його ні людина вбити, ні звір роздерти, бо так йому пороблено. Він мусить десь заховатися в листі й чатувати на нявок. А коли яку вгледить, то вхопить, розірве надвоє і з'їсть. Гуцули твердять, що Чугайстер — це чоловік, заклятий його сусідом. Зустрівши в лісі живу душу, Чугайстер не чинить їй лиха, тільки чемно запрошує до танцю. Багато рис Чугайстра поєднують його з вітром. Він може й сам являтися в подобі вітру або вихору. Як вітер, Чугайстер може залазити в димар і співати. Танцює він, як вихор, — прудко. Танець Чугайстра згубний для звичайної людини, він такий швидкий, що взуття не витримує. Проте доброго танцюриста Чугайстер може ще й нагородити. Під час танцю Чугайстер шепеляво приспівує: "Людже люджем іграють-співають, а ми собі такой так, такой так!" (Запис С.Пушика). Саме оця шепелявість і змушує думати, що Чугайстер належить до потойбічних істот. Надзвичайно старі, не завжди із зубами, вони можуть не вимовляти всіх звуків. З іншого боку — прихильність Чугайстра до людей, його охоронна функція (нищення нявок) свідчить, що він може бути предком, який оберігає лісорубів і літувальників на полонині. В жертву Чугайстру приносять кулешу й бануш, знаючи про його беззубість. Часто твердять, що Чугайстер "на одній нозі". Він, як і Баба-Яга, може відірвати свою ногу — й рубати нею дрова. У лісі не слід свистіти й кричати, щоб не прикликати Лісового Чоловіка. Все це — ознаки представників "нижнього світу": одноногість або кульгавість, а також прикликання свистом — їхні ознаки. Проти Чугайстра, як і проти всіляких потойбічних "прибульців", використовували сокиру — як оберіг. Маючи її, цього міфічного велетня можна втримати двома мізинними пальцями й випитати про майбутнє:
"Чугайстер зайшов до полонинської колиби, поправляв ватру. Вівчар каже: "А що ти тут робиш?" — "Хочу зігрітися". А вівчар схопив сокиру та й перед ним поклав вістрям угору. "Сідай", — сказав. Той сів. Став Чугайстрин проситися, аби його відпустили. "Не пущу!" — зловив його двома мізинчиками вівчар і тримав. "Пустіть, то скажу, що завтра тут буде". І Чугайстрин попередив, аби не спали пастухи завтра, бо прийдуть на полонину вовки й ведмеді та й усю худобу понесуть. І дійсно, другого дня прийшли вовки та ведмеді — всі по парі, та вівчарі їх відігнали від отари"
Запис А.Онищука.
Чугайстер має могутній зріст, а тому може скрутитись у велетенське колесо довкола ватри і грітися. Цим він подібний до змія, потойбічна природа якого безперечна. С.Пушик вважає, що Чугайстер — праобраз бога Волоса, який поєднує Лісового Чоловіка з ведмедем (через його волохатість) та гайстром-лелекою.
Як лісоруби варили їжу, то обов'язково залишали трохи й Чугайстрові на сволоці. Вірили, що Чугайстер зуміє звідти здійняти, бо має могутню статуру. Коли ж увечері, повернувшись до колиби, їжі не заставали, то раділи, бо можна було спокійно спати: приходив Чугайстер, отже, в тому місці мавок уже не було. Захисник пастухів і лісорубів, Чугайстер міг попередити про напад ведмедя. Вірили, що Лісовому Чоловікові підвладні всі звірі. Був він і звіриним пастухом, що пас "лісову худобу" в чоловічі дні тижня: понеділок, вівторок і четвер. Вважали, шо саме в ці дні можна успішно полювати, бо пастух, на відміну від пастушки — Лісової Діви, — дозволяв мати здобич. Пас Чугайстер на полонині й кози біднякам — разом зі своїми. Влада над тваринами в Лісового Чоловіка була така велика, що вони виконували для нього найдрібніші справи: навіть по воду Чугайстер посилав лиса або вовка.
Особливо турбувався Чугайстер про воду. Вночі він приходив до хати й перевіряв, чи є вона в запасі. Коли ж не було, — щоб покарати ґазду, забирав із собою дитину. Такі дії Чугайстра вказують на його спорідненість із лісовиком, який викрадав недоглянутих немовлят, щоб виховати з них подібних до себе.
Кажуть, що Чугайстер навчав майстрів, коли якому робота не вдавалася. "Чугайстер усякий дар людям дав!", — твердили гуцули. Про Чугайстра також знали як про захисника бідних. В одній із легенд він зустрічає бідного слугу, ображеного паном, пропонує йому свою допомогу, а згодом провчає пана: "І напустив Чугайстрин на пана ведмедя, що той постоли в потоці лишив, сердак на суці завис..." (запис С.Пушика). В іншій оповідці Чугайстер — справжній добродійник: він не тільки рятує хлопця від повітрулі, а й виводить його із лісових нетрів: "Пішов хлопець по гриби і єго ніч застала. Ну і він рішив розложити ватру і до ранку переночувати. Тут дето коло дванадцятої години появився вітер, і перед його очима прокотився клубок. Подивився назад і побачив іззаду себе діда. Діл спитав у нього щось незрозуміле і побіг дальше за тим клубком Через кілька хвилин вертається дід. Хлопець замітив, що то була повітруля у діда в руках. І дід її надів на рожен, над ватрою спік, з'їв і попросив тютюну. Хлопець єму дав закурити. Дід єго почав розпитувати, що і як він попав у той ліс. Говорить: "Тобі ще пощастило, що я тебе побачим, а то б ти до ранку не дожив. Була б тебе повітруля заманила в ліси. А тепер збирайся, я тебе виведу на дорогу". Ну він за тим дідом пішов і очутився недалеко від своєї хати" (запис С.Пушика).
Таким добродійнйцтвом образ Чугайстра нагадує домовика, який оберігає мешканців оселі, — справжнього духа-покровителя (108: с.162-164).
Comments
http://wiki.swarog.ru/doku.php?do=export_xhtml&id=pagan:chugajster
Чугайстер в творчестве Марины и Сергея Дяченко
http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/tinizabu.txt
Чугайстер есть у Валентинова в Ории и в Оке силы Первая трилогия. 1920–1921 годы
Учитель считал, что карпатские «чугайстры» – тоже потомки дэргов-дхаров, в чем сам Юрий весьма и весьма сомневался. ...Дхары потеряли право вернуться в Свободный Свет.
http://www.kommissia.ru/gallery/displayimage.php?album=1373&pos=0
http://www.ji-magazine.lviv.ua/gallery/petruk/petruk_gallery.htm
Чугайстер на википедии
Найден мультфильм "Сказка про Чугайстра" (Киевнаучфильм, 1978) Ефрема Пружанского по одноимённой поэме Платона Воронько 1971 года.
https://youtu.be/zMWmjhGOoEw (начинается на 19:40)
Чугайстром, в которого верят дети, но сюжету оказывается реальный человек, командир партизан во время нацистской оккупации. Но в визуализации предания, рассказанного детям дома, Чугайстер действует как мифологический персонаж, побеждая пана Горбыну, в старину притеснявшего черемошцев в Карпатах.
Добавил пару соответствующих кадров на сайт.
Прикольно.
И удивительно, что до сих пор нигде не всплыло в лучшем качестве.
Отправить комментарий